Анна Ставицька

Мистецтво повинно нести піднесення,
про що б воно не говорило

Бачити світ інакше

18-го лютого студенти 2-го курсу факультету журналістики Запорізького національного університету стали очевидцями шокуючої презентації. На слайдах демонструвалося одне зображення в найрізноманітніших інтерпретаціях. Здавалося, що проблеми витікають із низької якості знімків. Але сутність приховувалася глибше… Тетяна Камінська, директор Запорізького обласного благодійного фонду «Світлозір», цими фотографіями показала, як бачать одне і те ж здорові й ті люди, які мають захворювання очей.

Тетяна розповіла, що наразі проводиться фотоконкурс «Яким бачать світ люди з проблемами зору та як реагує світ на людей з обмеженим зором». До участі приймаються роботи як фахівців, так й аматорів. Деталі можна дізнатися на сайті фонду «Світлозір» (www.svitlozir.org.ua).

Як студенти ставляться до таких конкурсів?

Юлія Матвієнко: «Я вперше стикаюся з конкурсом, присвяченим такій тематиці. Нам показали зображення… Вони настільки відрізняються від того, яким цей світ бачать люди з нормальним зором. Ми змогли відчути це, як на собі. Мене зацікавив конкурс. Неодмінно братиму в ньому участь».

Анастасія Сімова: «Правильно, що проводять такі конкурси. Ми завжди повинні розуміти, як люди з обмеженими можливостями бачать цей світ».

Дарина Волкова: «Авжеж, такі заходи дуже потрібні. Треба, щоб людина, виявивши в себе проблеми з зором, відразу ж зверталася до лікаря. Проте я не впевнена, що фотографія може передати те, як бачить навколишнє середовище людина із захворюванням очей. Говорю з упевненістю, бо маю проблеми з зором».

Оксана Якименко: «Я ставлюсь прихильно до цього конкурсу. Люди можуть навчитися бути добрішими до проблем інших».

Ірина Ладатко: «Добре, що є такі ініціативи. Сподіваюся, вони змусять здорових людей цінувати свій зір, а особистостей з обмеженими можливостями – не занепадати духом і втілювати в життя власну творчість».

Кожен може творити!

Світовий досвід показує, що людина з проблемами зору може навіть більше, ніж здорова. Наприклад, Євген Бовчар став відомим сліпим фотографом. Про цей факт майбутнім журналістам розповіла Олена Смирнова, член Національної спілки фотохудожників України й випускниця фізичного факультету ЗНУ. Вона провела лекцію, яка допоможе студентам у створенні фотографій для конкурсу «Яким бачать світ люди з проблемами зору та як реагує світ на людей з обмеженим зором».

Олена дала цінні поради щодо одержання фотографій, які несуть смислове навантаження:

• потрібно засвоїти правило «золотого перерізу»;

• можна робити low-знімки (які мають низьку технічну якість). Певна нечіткість надає концепту творові;

• цікавими є так звані pin-hole-фото (з англ. pin – шпилька, hole – діра). Вони створюються за рахунок картонної камери, яка позбавлена оптики. Такий спосіб отримання зображення схожий на технологію фотографування камерою-обскурою (з лат. camera obscūra — «темна кімната»);

• нахил фотоапарату перетворює статичне зображення на динамічне;

• краще застосовувати відкриту композицію (лишати простір перед рухливим об’єктом);

• аматорам потрібно починати з фотографування етюдів. Натренувавшись на цьому, невдовзі людина зможе знімати хороші портрети;

• варто сприймати фотографію, як гру (1-ший гравець – фотограф, 2-гий – модель, 3-тій – глядач);

• будь-яка фотографія стоїть на 3-х китах: ідея, світло й технічні особливості.

Слухаючи Олену Смирнову, можна було записувати її афоризми. Настільки метафоричними були висловлювання оповідачки.

Переконайтеся самі! Нижче цитую фотографа.

«Технічний брак – дещо концептуальне фото».

«Красивості» вже набридли. Хочеться бачити фото зі змістом».

«Фотографія потрібна, щоб ловити миті життя».

«У житті, в принципі, все можна, але щось призводить до хороших наслідків, а щось – до поганих. Так і в фотографії».

«Під час створення зображення варто керуватися правилом особистої інтуїції. Але коли починаєте фотографувати без наявності академічних знань, мало що вдасться. Авжеж, якщо ви – не геній».

«Спалах – це фотографічне зло».

«Гарно – це погане слово для фотографії. Потрібно, щоб було цікаво й концептуально».

«Мистецтво повинно нести піднесення, про що б воно не говорило».

Мистецтво справді змінює уявлення, а іноді й долі людей. І все починається з того, як ми сприймаємо цей світ, як ставимось до оточуючих і про що думаємо. Бачимо – інакше, але відчуваємо… Відчувати можемо щиро, із розумінням і повним любові серцем.